Літнє сонце танцює на хвилях, запрошуючи багатьох досліджувати підводні світи за допомогою дайвінгу. Хоча дайвінг пропонує величезну радість і пригоди, він також пов'язаний з потенційними ризиками для здоров'я, зокрема, з декомпресійною хворобою, яку зазвичай називають «декомпресійною хворобою».
Розуміння декомпресійної хвороби
Декомпресійна хвороба, яку часто називають хворобою водолаза, хворобою насичення або баротравмою, виникає, коли водолаз занадто швидко піднімається з середовища з високим тиском. Під час занурень гази, зокрема азот, розчиняються в тканинах організму під підвищеним тиском. Коли водолази піднімаються занадто швидко, швидке зниження тиску дозволяє цим розчиненим газам утворювати бульбашки, що призводить до зниження кровообігу та пошкодження тканин. Цей стан може проявлятися різними симптомами, впливаючи на опорно-рухову систему та потенційно призводячи до серйозних ускладнень.
Статистика щодо декомпресійної хвороби викликає тривогу: рівень смертності може сягати 11%, а рівень інвалідності – 43%, що підкреслює серйозність цього стану. У групі ризику знаходяться не лише дайвери, але й непрофесійні дайвери, рибалки, високогірні літаючий персонал, люди з ожирінням та ті, кому за 40 років і які мають серцево-судинні проблеми.
Симптоми декомпресійної хвороби
Симптоми кесонної хвороби зазвичай проявляються як біль у руках або ногах. Вони можуть бути різної тяжкості та класифікуватися як:
Легкий: свербіж шкіри, плямисті плями та незначний біль у м’язах, кістках або суглобах.
Помірний: Сильний біль у м’язах, кістках та суглобах, а також деякі неврологічні та шлунково-кишкові симптоми.
Важкі: порушення центральної нервової системи, недостатність кровообігу та дихальна дисфункція, що може призвести до незворотних пошкоджень або навіть смерті.
Дослідження показують, що ураження неврологічної, дихальної та кровоносної систем становлять приблизно 5-25% випадків важкої кесонної хвороби, тоді як легкі та помірні ураження зазвичай вражають шкіру та лімфатичну систему, складаючи близько 7,5-95%.
Роль гіпербаричної кисневої терапії
Гіпербарична киснева терапія (ГБО) – це визнаний та ефективний метод лікування кекомпресійної хвороби. Втручання є найефективнішим, якщо його застосовувати під час гострої фази захворювання, а результат тісно пов’язаний з тяжкістю симптомів.
Механізм дії
Терапія ГБО діє шляхом збільшення тиску навколишнього середовища навколо пацієнта, що призводить до таких важливих наслідків:
Зменшення газових бульбашок: Підвищений тиск зменшує об'єм бульбашок азоту в організмі, тоді як вищий тиск прискорює дифузію азоту з бульбашок у навколишню кров і тканинні рідини.
Покращений кисневий обмін: під час лікування пацієнти вдихають кисень, який замінює азот у газових бульбашках, сприяючи швидкому засвоєнню та використанню кисню.
Покращений кровообіг: Менші бульбашки можуть рухатися до дрібних кровоносних судин, мінімізуючи площу інфаркту та покращуючи кровотік.
Захист тканин: Терапія знімає тиск на тканини та зменшує ймовірність пошкодження клітин.
Корекція гіпоксії: ГБО-терапія підвищує парціальний тиск кисню та вміст кисню в крові, швидко коригуючи гіпоксію тканин.
Висновок
На завершення, гіпербарична киснева терапія є життєво важливим інструментом проти декомпресійної хвороби, забезпечуючи негайні та потенційно рятівні переваги. Зі зростанням обізнаності про ризики, пов'язані з дайвінгом, та ефективність терапії ГБО, дайвери та потенційні пацієнти можуть приймати обґрунтовані рішення для захисту свого здоров'я.
Час публікації: 27 серпня 2024 р.