Літнє сонце танцює на хвилях, закликаючи багатьох досліджувати підводні простори за допомогою дайвінгу. Незважаючи на те, що дайвінг приносить величезну радість і пригоди, він також пов’язаний з потенційними ризиками для здоров’я, зокрема, декомпресійною хворобою, яку зазвичай називають «декомпресійною хворобою».
Розуміння декомпресійної хвороби
Декомпресійна хвороба, часто відома як хвороба дайвера, хвороба насичення або баротравма, виникає, коли дайвер надто швидко піднімається з середовища високого тиску. Під час занурення гази, зокрема азот, розчиняються в тканинах тіла під підвищеним тиском. Коли дайвери спливають надто швидко, швидке зниження тиску дозволяє цим розчиненим газам утворювати бульбашки, що призводить до зниження кровообігу та пошкодження тканин. Цей стан може проявлятися різними симптомами, що впливають на опорно-руховий апарат і потенційно призводять до серйозних ускладнень.
Статистика декомпресійної хвороби викликає тривогу: смертність може досягати 11%, а інвалідизація – 43%, що підкреслює серйозність цього захворювання. Не тільки дайвери знаходяться в групі ризику, але й непрофесійні дайвери, рибалки, висотні літачі, люди з ожирінням і люди старше 40 років із серцево-судинними проблемами також сприйнятливі до декомпресійної хвороби.
Симптоми декомпресійної хвороби
Симптоми декомпресійної хвороби зазвичай проявляються у вигляді болю в руках або ногах. Вони можуть відрізнятися за ступенем тяжкості, класифікуючись як:
Легкий: свербіж шкіри, плямисті плями та легкий біль у м’язах, кістках або суглобах.
Помірний: сильний біль у м’язах, кістках і суглобах разом із деякими неврологічними та шлунково-кишковими симптомами.
Важкий: розлади центральної нервової системи, недостатність кровообігу та дихальна дисфункція, що може призвести до незворотного пошкодження або навіть смерті.
Дослідження показують, що ураження нервової системи, органів дихання та кровообігу є причиною приблизно 5-25% випадків важкої декомпресійної хвороби, тоді як легкі та помірні ураження, як правило, вражають шкіру та лімфатичну систему, що становить приблизно 7,5-95%.
Роль гіпербаричної кисневої терапії
Гіпербарична киснева терапія (ГБО) є визнаним і ефективним методом лікування декомпресійної хвороби. Втручання є найбільш ефективним, коли його застосовують під час гострої фази захворювання, при цьому результат тісно пов’язаний із тяжкістю симптомів.
Механізм дії
Терапія HBO діє шляхом збільшення тиску навколишнього середовища навколо пацієнта, що призводить до наступних важливих ефектів:
Зменшення бульбашок газу: підвищений тиск зменшує об’єм бульбашок азоту в організмі, тоді як вищий тиск прискорює дифузію азоту з бульбашок у навколишню кров і тканинні рідини.
Покращений кисневий обмін: під час лікування пацієнти вдихають кисень, який замінює азот у бульбашках газу, сприяючи швидкому поглинанню та використанню кисню.
Покращений кровообіг: менші бульбашки можуть рухатися до дрібних кровоносних судин, зводячи до мінімуму зону інфаркту та покращуючи кровотік.
Захист тканин: терапія зменшує тиск на тканини та зменшує ймовірність пошкодження клітин.
Корекція гіпоксії: терапія ГБО підвищує парціальний тиск кисню та вміст кисню в крові, швидко коригуючи гіпоксію тканин.
Висновок
Підсумовуючи, гіпербарична киснева терапія виступає як життєво важливий інструмент проти декомпресійної хвороби, що забезпечує негайну та потенційно рятівну користь. Завдяки підвищенню обізнаності про ризики, пов’язані з дайвінгом, і ефективність терапії HBO, дайвери та потенційні постраждалі можуть приймати обґрунтовані рішення щодо захисту свого здоров’я.
Час публікації: 27 серпня 2024 р